|
1. |
|
|
|
|
Я із тих хто живе по сто століть, в нас не йдуть з життя.
В нас є поїзд, а маршрут знає тільки він, й забере він всіх.
Лиш квиток з’явиться в твоїх руках – ти додому йди.
Речі головні візьми, обійми усіх дорогих тобі.
Бо як тільки сядеш у вагон
Зникнеш з цього світу ти
Поїзд їде у нові місця
Він забере назавжди.
Зазвичай вечір тихий він дає для прощань і сліз
Щоб сказати головне, щоб зробити щось мудре чи дурне.
А в думках чути голосно гудок, шум його коліс
Очі витерши свої на перон усі проведуть тебе.
Бо як тільки сядеш у вагон
Зникнеш ти з цього життя
Лиш уважно прочитай білет:
Місце і час прибуття!
|
|
2. |
|
|
|
|
Це було в ті часи, коли ми ще вогонь вміли берегти
Один був чоловік, він носив чужий голос у голові:
Дьявол:
«Каміння твоє слабке і палиця твоя смішна»
Гнучка деревина й тятива забриніла як струна
А потім в сонці дня заблистіла перша його стріла
Дьявол:
«В сонце!Цілься туди, де твій Бог буде іти! Ану попади!»
Человек:
«Тепер я маю зброю і страху вже нема.
Тепер я маю силу. Лети моя стріла!»
Шум. Летить стріла. Не падає. Їй не страшні
Вітри й дощі. Летить вона крізь час.
Шум. Летить стріла через віки, летить туди, де нас нема
Давно уже нема. Чутно лиш древні слова:
Дьявол: «Сій страх там де летиш. Сій сум там де біжиш.
В сонце! Цілься туди, де твій Бог буде іти! Тільки долети!»
І в той день коли знову сонце стане для нас усіх божеством
Стріла влучить у ціль і закінчиться все.
|
|
3. |
|
|
|
|
Адмос:
Я – не я. І мене давно нема. Всередині пустота.
За кілька монет стану дзеркалом для вас.
Я себе загубив колись давно. Я блискучий ніби скло.
Стану всіма хто відобразиться в мені.
Ивва:
Я – не я. І мене давно нема. Я відкрита як вікно.
Була не раз я дивачкою для вас.
Загубила себе колись давно. Але пам’ятаю все.
Настане час і я усе верну сповна.
Адмос:
Здрастуй шановна, у нас є щось спільне.
Я теж пустий, так як і ти.
Ми два дзеркала - то ж маю ідею.
Нам треба зустрітись, скажи коли зможеш прийти.
Ивва:
Здрастуй шановний, твій лист прочитала.
Я рада що ти мене врешті знайшов.
Твою ідею я вмить відгадала.
Я прийду туди де себе продаєш знов і знов.
Заглянули в очі собі, один в одному відтворились.
Дзеркало навпроти дзеркала - й закони світу розмились.
Адмос и Ивва:
Вічність настала! Простір утратив права.
Це – Безкінечність! Наша держава нова!
Нове життя!
|
|
4. |
|
|
|
|
5. |
|
|
|
|
В той день коли ми пливли не робили свята нам
Лиш жінки цілували і йшли.
Хвилі несли і дельфіни нас провели
До місця де час вже не знає де йти.
І було зовсім тихо,
Але найстарший з нас сказав:
Буде шторм і він нас занесе
Там де море німе, де ніколи не було життя
Хто його без страху пропливе
Тому з’явиться шлях і відкриється нова земля!
Море має вуха
Може нас забрати
Замовчіть усі!
Ми загубили роки, ми блукали по світах
Нас сповільнював штиль, нищив страх
Шторм нас ламав і розбійник нас грабував
І на мілину корабель наш сідав
І стало зовсім тихо,
І ось найстарший з нас сказав:
Ми вже близько, вітер нас несе
Там де море німе, де ніколи не було життя
Хто його без страху пропливе
Тому з’явиться шлях і відкриється нова земля!
Море має вуха
Може нас забрати
Замовчіть усі!
Перепливли бо почули ми звук води
І десь недалеко співали кити
Хтось закричав, хтось всміхнувся і прошептав:
Вже скоро земля. Ми додому прийшли.
Переплили місце ми страшне
Там де море німе, де ніколи не було життя
Корабель і вітер нас несе
І видніється берег, чекає нас нова земля!
Заселяй рівнини!
Гори заселяй!
Новий дім будуй!
|
|
6. |
|
|
|
|
Генерал-бунтовщик:
«Йде спадкоємець трону, час усім по місцях!
Вже принесли корону, все у наших руках!»
Наследник трона:
«Люди мої, стану сонцем вам, що завгодно дам,
Поки ходжу по землі!»
Толпа: Генерал-бунтовщик:
«Боже храни нам короля!» «В нас достойніші є!»
«Хай бережуть його небеса!» «Смерть вже до нього іде!»
Газеты:
«Смерть короля! Вбили дитя!
Восьмилітній монарх наш вмер!»
|
|
7. |
|
|
|
|
Серед пустель, в сухі часи світить маяк в білі піски.
Спека прийшла, зникла вода. Більше причин щоб світити нема.
Там доглядач вже вік живе. Просить його кожен хто поряд йде:
“Світло гаси, з нами іди. Вже розібрали усі на землі кораблі”.
“Я не піду, в мене світло є.
Я вірю в те що ще вода прийде.
І рушать нею знову кораблі
А я покажу їм шлях до землі.
Врятую не одне життя”.
Йшли віки, мінявся світ, небо і земля.
Сонце згасало, йшла до нас зима.
В холодний час, у час зими світить маяк в білі сніги.
“Замерз наш світ, суша й вода. Та доки живу світло сяятиме з маяка!”
|
Этот альбом посвящен знаменитому событию. 22 сентября 1978 года, в 6:45 утра, поездом W313, сообщением Братислава – Киев, в Украину прибыл первый житель Республики Солонерия - Олаамекад Путуиши. В основе всех семи треков альбома, лежит семь рассказов о жизни и истории Солонерии и архипелага Реа, которые Путуиши рассказал семи разным людям. Вскоре, рассказав последнюю историю за ужином, Олаамекад Путуиши исчез без вести, а обстоятельства его исчезновения до сих пор неизвестны.
—
This is [SCL206]
www.southerncitylab.net
released February 29, 2020
Music & Lyrics: Artem Bemba
Live:
vocals (1-3, 5-7), electric guitars (1-7), electric organ (1-7),
piano (4), clavinet (4).
Virtual:
synth bass (1-7), mellotron (1-3, 5-7), Moog Prodigy synthesizer (5, 7)
piano (5, 7), vibraphone (3), electric piano (3), Ezdrummer drums (1-3, 5-7).
Recorded in Mizhenets & Lviv Home Studios during april 2013 — july 2018.
Join Us!
found.ee/artem-bemba-vk
found.ee/artem-bemba-facebook
found.ee/artem-bemba-bandcamp